Коли б тобі бажала я те лихо,
То не співала б тут я пісню цю
І не згадала би тебе так тихо
Серед життя, що сповнене вогню.
Коли б була на світі моя правда,
То все було б, коханий мій, не так.
Я б не чекала, звісно, болю завтра,
Уже була б я долею відтак.
Та що тут скажеш, як чудні припони
В твоїм житті давно не мають меж
І всі ці дійсні дикі заборони
Тримають нас на відстані без меж...
Якби могла я роки повернути
І повернути вранішню красу,
То не посміла би мене зігнути
Та невблаганна суєтність часу.
Чи можна жить, чи можна існувати,
Забути все, чи все це памятать?
Та щось повинно серце зігрівати, -
Без полумя і люди не горять!
Всеж народившись, ми помремо кожен.
Нема на світі вічного життя,
Але в століттях запалати може
Лиш хтось без сумніву і каяття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2015
автор: Райка