Вверх-вниз, так холодно і сумно
Бряжчить і вітер завива шалено.
Ніч вже не спить і рве усе що може
Воно брикається, неначе навіжене.
Вверх-вниз, і знову грім грокотить,
Як ніби гнів богів покотить,
Як ніби щось звірине й ненаситне,
Неначе щось у відчаю не скритне.
Воно шипить, воно так завиває,
А вітер там симфонію вже грає.
Воно так плеще, вгору підійме
І раптом, мов підкошене впаде.
Воно бурлить, ніщо його не спинить
Та пройде рубікон — воно припинить,
Та прийде мить й воно ще всім покаже,
А зараз море тихо-мирно ляже.
08.02.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586481
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Каріна Андрощук