Ілюзія зникла, залишивши дійсність
З усім, що раніше здавалось істотним.
Звелася до місяця зрадницька вічність
І горе зробилося невідворотним.
У сірій квартирі нема що робити.
Вдавати здорову, коли усе знаєш,
Чекати на смерть замість того, щоб жити
Й лягати з думками, що досі вмираєш —
Огидно; не хочеться гиддю ділитись
Зі світом. Жива й нежива одночасно.
Згасає бажання з хворобою битись.
Смерть завжди приходить за нами невчасно.
Сьогодні — живеш, завтра в позі застигнеш.
Плануєш відпустку, поїздку на дачу —
А певен, що зможеш? А певен, що встигнеш?
Тож ЗАРАЗ живи і кохай, мій читачу!
• 09.06.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586550
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Єва Романенко