Ой, у полі, при дорозі,
Зозуля кувала.
Говорила примовляла,
Та кохання звала.
Звала вітер, що гуляє
По степах, під небом.
Звала нічку, що сховала
Милого,…не треба.
Ой, ти вітер вітеречку,
Розбрукав неволю.
Віднімає тиха річка,
Волі злую долю.
Не гуляє, мій коханий,
Не стучить в віконце.
Затуляє, тихо хмара,
Промінец від Сонця.
Запалає моє сердце,
Полум’ям багаття.
Затріпочуть мої вії,
Пожалійте браття.
Відпусть, та не тримайте,
Я злітаю в небо.
Як же жити без кохання,
Без нього… не треба.
Розшукаю я кохання,
Де б ви ховали.
Луки, квіти та убрання,
Що з росою вкрали.
Я вберусь у тії шати,
Що струмками вшиті.
Відшукаю своє щастя,
Де гуляє вітер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586570
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Dema