Професій маємо доволі:
Є масові, складні, прості.
Є рідкісні, маловідомі -
В майстрів тих руки золоті.
Ще здалеку твій зір прикутий
До храмів, бань та їх хрестів,
Вони у золото закуті
І сяють блиском куполів.
І в кожного із них є зодчий,
Що часточку душі віддав,
Він промовляє, стиха - Отче?
Любов мені свою Ти дай.
А як лілейно і пестливо
Товариш каже: "Купол мій,
У ньому тисячі деталей,
І в кожної відтінок свій"
Він розмовляє з куполами!
Він кожному дає ім’я:
Оце Альоша що за нами,
А це Добриня і його сімя.
І ще один штрих до портрету,
Щоб ясність повна в нас була:
Києвському патріархату
Возносить він лиш купола.
Нехай творіння рук твоїх і серця
Показують короткий шлях до храму.
Бо є іще - заблукані в оману -
Не знають...Ні Бога - Сина, ні - Отця!
09.06.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586606
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Shevchuk