Мовчить моя поштова скринька,
Немає маминих листів,
Закрита ще одна сторінка
Моїх чекань і почуттів…
За всі роки я назбирала
Чимало маминих листів,
Перечитавши їх, складала
У особистий свій архів.
Я ніби з нею розмовляла,
Коли читала ці рядки,
І в своїх спогадах пірнала
В щасливі, прожиті роки…
Коли душа від болю плаче,
І все не так, як на біду,
Я в маминих листах неначе
Поради, втішення знайду.
Все найдорожче, найсвятіше—
Цей почерк рідної руки…
Ніколи мама не напише
Про свої справи і думки…
Пожовклі, дорогі сторінки,
А в них вся доля, все життя…
Мовчить моя поштова скринька,
Ніхто не пише з небуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586647
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: LubovShemet