Поки минають околицю
і буревії, і опади,
люди упоєно моляться, –
[i]дай мені, Господи.[/i]
Щастя своє за печалями
іноді не помічаємо,
і зачаровані далями,
тихо куняємо.
А на осонні погідному
віє чумизою світлою.
І залишається бідному
жити молитвою.
У революції гідності
тиша міняється градами.
Поки нікуди не дінемось,
ще не пропа́демо
Бігме, куди бо діватися
поза межею безмежною?
Кіптявою умиватися?
Грітись пожежею?
Боже, не прошу і досі я
зайвого і незвичайного.
Не пожалій моїй осені
мого останнього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586743
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: I.Teрен