[i]Я тримаю двері, заходь будь-ласка,
Моя хвороблива і юна любов.
Я не чекаю від тебе дитячої казки,
Лише б поринути в ніжність твою без розмов...
І знов прошу, нагадай мені вимкнути світло,
Аби під вікнами мало ходило дурні.
Давай за вітром втечемо від всіх непомітно
І зробим вигляд, що ми на цім світі одні...
Любов, ти знаєш, є сотні дурних історій,
якими можна щоночі палити вогонь.
І горілиць споглядати в заблукані зорі,
Тримати поруч гарячу і рідну долонь...
Погонь не треба за мною на іншому світі,
Лиш завітай у життя непомітним теплом.
Мої думки, наче градом об землю, побиті
Більше не смій закривати великим крилом!
Я ще притримаю двері, заходь назавжди,
Моя хвороблива і юна любов.
Нехай за тебе втікають кудись поїзди,
Щоб не ховатись одній серед безліч дібров.[/i]
● Христина Соловій – Тримай ●
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2015
автор: Karo