О Господи, як боляче душі!
Самій одній, самесенькій як вітер!
Вона вже рве нечитані вірші,
Під небо саме садить білі квіти.
О Боженьку, та що так так болить?
Де слізоньки, щоб біль той вгамувати?
Чому вона вночі ніяк не спить,?
Десь бродить, щоби зіроньки зібрати
В торбиночку . Та через дірочки
Всі зорі до одненької розтратить.
І падають біленькі квіточки,
Щоб торбу тої дівчинки заплАтать .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586816
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Джаннет Даклін