Під тим вікном, де ти садила свої квіти,
Я поховаю тебе і спогади про літо.
Останнє літо...
Щасливе літо, де небо не таке і квіти.
Твої квіти...
Посаджу там щось, нехай росте на тій могилі.
А осінь вже не та без тебе...
Нехай горить в вогні!
Нас розлучила мимоволі доля.
Твій труп гниє в сирій землі.
На ньому клумба, де цвітуть троянди чорні,
Як небо, те, яке в останній день...
Весною сяду я на підвіконня.
Згадаю літо й твої квіти.
Все змиє дощ холодними сльозами.
Так треба, рідна, так хотіло небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586903
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: .віскі і шоколад