Беззуба пані з збляклими очима,
З обличчям, що застигло сіро-темним,
Поволі, якось мляво підійшла,
Й вдивляється прищурившись до мене
Вона постійно ходить поміж нас,
Все щось для себе вічно виглядає,
Коли ж настане їй потрібний час,
Тремтячими руками вибирає
Штовхне у груди, чуєш в серці біль,
Візьме за спину, поперек вже зводить,
І як не хочемо ми бачити її,
Вона таки до нас усе ж приходить
Її не кличуть, ні її не звуть,
І якось, в гості навіть не чекають,
Та непомітно входить на поріг,
Й вдивляється, у тебе бабця «старість»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586938
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ