Уже літечка середина,
Усі ластівки на крилі…
Українська моя родина
У бентезі, і немалій.
Брат слов’янський пішов на брата,
Мило названий – «старший брат»,
Крим уже поспішив забрати,
Щоби жив той під дзвін курант.
У жалобі міста і села,
У тривозі уся земля,
Навіть сонечко невеселе,
Бо відчуло біду з Кремля.
Вона суне через кордони,
Щоби знищити наш Донбас:
Ані совість, ані ООНи
Для Росії не є указ.
Стогне-плаче земля під «Градом»,
Бо втрачає своїх дітей,
Та Донбас наш ніхто не вкраде,
І наш Схід іще зацвіте.
Під знаменом, під жовто-синім,
Іншим стане для всіх життя:
І для матері, і для сина,
Бо таким є закон буття:
Після грому-грози – погода,
І безвітряна, і ясна,
Так як після зими-негоди
Йде красуня ясна – весна!
21.07.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586960
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)