Дзвіночком жайвір у височині
Разки мелодій розсіва над полем.
А поруч у глибокій борозні
Увесь в іржі, як у крові, – осколок.
Тут бій гримів. Чорніла зелень трав.
Сини вмирали за Вітчизну нашу.
І, може, й цей осколок просичав,
Життя чийогось нитку обірвавши.
У грунті він пролежав стільки літ!
Нестерпно стало матері-землі –
І викинула геть із свого лона.
Здавалось їй, що всі оці роки
Над ним росли пшеничні колоски
Гіркі, як горе, й, ніби кров, солоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586984
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Ніна Багата