[i]« Височить над озером
полум'я зорі.
У бору зі стогоном
плачуть глухарі »[/i]
С. Єсенін
Неначе літа і немає,
а нібито і є.
Ще соловеєчко співає.
Зозуля не кує.
Пече її мабуть печайка
за розданих дітей.
Кигиче край дороги чайка
обиду на людей.
Невтомно горлиця туркоче
невимовні жалі,
та інде одуд проти ночі
заквилить у дуплі.
Зальотна іволга сумує
у заперті чужій
і то́му, хто її почує
не світло на душі.
Опе́рюються пташенята,
стаю́чи на крило.
Але обіцяного свята
неначе й не було.
І тільки небо сяє синьо,
втираючи сльозу,
і тихий вітер у соснині
очікує грозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586985
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 12.06.2015
автор: I.Teрен