Життя минає швидко, ніби свято,
Недавно ніби, ми в життя пішли.
Долали шлях уперто і завзято,
А вже дивлюся - й внуки підросли.
Щебечуть дзвінко, тягнуть рученята,
А декотрі вже скоро, як і ми,
Злетять з гнізда і ніби ластівята
Полинуть в світ, розтануть між людьми.
Як лине час. І ми були ,,зелені,,
І молоді, Гаряча грала кров.
Ми, мов актори, на життєвій сцені,
Творцем відведену, зіграли роль.
Були і друзі, і весела хата,
І дзвін бокалів, радісні пісні.
І смуток був, і за гріхи розплата.
Роки минули, ніби уві сні.
Не хочемо хворіти і старіти.
Що не кажи - душа все ж молода.
Радіймо, що здорові внуки й діти,
Налий по повній. Многії літа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2015
автор: Віктор Гала