Невідомості сила мани́ть
І малює, немов аквареллю,
Вибираючи кожну мить
Гаму виразну чи пастельну.
В невідомості присмак поли́ну
І терпкого зеленого чаю.
А можливо, і приторно стиглий,
Надсолодкий, такий незвичайний.
Невідомість лякає, неволить
І заковує рухання вільність.
Ну, а може, п’янить мимоволі,
Відчайдушним оберне і хмІльним.
Мов колиска надії, тривоги,
Невідомість – не вчора, а дальність.
Відгадати таємність незмога…
Все на місце поставить реальність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Nikita13