Як же дати тобі пораду,
коли в серці моєму зима?
Зелень пишна червневого саду
не дає мені сили сама.
Сніг пелюсток жасмину духм'яний
засипає любов мою
і солодкій квітучій і п'яній
липі я свій неспокій даю.
Та неспокою мого стільки,
що коли б він пролився дощем,
нас з тобою розлив би навіки
і весь світ напоїв би ще...
Коли прол'ється останній дощ,
останні змиє сліди печалі,
до тебе я усміхнусь: то що ж
з любов'ю чарівною нашою сталось?
А чи була то любов жива,
а чи не привид то був духм'яний,
що народився від сподівань
любити когось і бути коханим?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587027
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Олена Акіко