Поглянь навколо, озернись!
Адже життя таке прекрасне...
І не за ким ти не женись,
Бо промінь щастя вмить погасне.
Будь стриманим, та не корись,
Не піддавайся на погрози!
Ти краще в слід їм посміхнись,
І розійдуться в серці грози.
Якщо ти щиро кажеш правду,
Але тобі ніхто не вірить.
Ти не доказуй їм про зраду
Тому, що час все перевірить.
Якщо тебе не розуміють,
То не пояснюй їм себе.
Вони відчути не зуміють
Душі тонкої, як в тебе.
Але колись тебе розбудять
Плачем опівночі ліси.
Вони чекати тебе будуть,
Їх втішити зможеш лиш ти...
Звичайно, ти їх заспокоїш,
Вони подякують тобі.
Уміло рани всі загоять,
Що залишили люди злі.
І ти відчуєш насолоду,
Хуляючи лісом нічним.
Лиш він зумів твою негоду,
Здолати покликом своїм...
13.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587111
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2015
автор: Уляна Віолончель