де сплітались вокзальні жили
поїздами великих зрушень
між нервових Твоїх сполучень
Ти зробила мене вразливим
розчинялись вітри у хмарах
з неба сонце палило душі
Ти ступала немов на сушу
закипала в моїх каналах
всі довкола вдягали маски
розкривали фальшиві рани
і вривались у Твої храми
зазнавали чомусь поразки
я освоїв без страху лати
я на Тебе пішов війною
захопився на мить тобою
і збирався завоювати...
та чому Ти здалась без бою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587257
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Любомир Винник