На автобус квиток я візьму у касира,
На четверту платформу, як колись прибіжу,
І поїду додому, де давно не гостила,
Тільки витру з очей небажану сльозу…
За вікном пробіжать краєвиди знайомі,
Ці безкраї поля і далекі вогні,
Тихий спокій в душі — бо я їду додому,
Де так добре і затишно буде мені.
Де зустріне мене тепла батьківська хата,
Найсмачніша вечеря на святковім столі,
І з підвалу вина принесе щедрий тато,
Як це добре, що є рідний дім на землі!
Будуть в мами розмови аж до самого ранку,
Про діла і новини, і проблеми земні…
… А коли я прокинусь на самотнім світанку,
Зрозумію, що все це, лиш наснилось мені…
Не чекає мене рідна батьківська хата,
В її вікнах для мене замість світла – пітьма,
І давно вже з життя пішли мамо і тато,
І дороги додому в мене більше нема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587304
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: LubovShemet