Твоя душа дощить
весняно - в перехресний листопад.
Осінньо–сіра мить
вчепилася калюжами за небо.
Туману колорит
фарбує без художницьких принад
Серцевий синій ритм
олівчика в руці моїй під себе.
Ти так радів, коли
твоє згадала дихання вві сні…
Чи в неба ти молив
прозорість дати пам’яті... на подих?...
О, як мені болить…
колючо–гострим льодом навесні…
В передостанню мить…
прощення – на прощання переходах…
Пусти мене… пусти…
віддам очима небу весь свій жаль...
Цілунок перестиг
там… зліва нижче… нижче за плечима…
Вагання пелюстки
пожухли врешті… і пустий Грааль
Я оберну в хустки…
яскраво–чорні… від своєї рими…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587478
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Циганова Наталія