Злетіло сонце як велика зірка,
Несмілий зранку був світила зліт.
Мов пташеня в яйці пробило дірку,
І перший раз поглянуло на світ.
Заграли роси на пригнутих травах,
Затріпотіли в променів теплі.
І ліс ожив, у золотих загравах,
Уже в поля летіли журавлі.
Спинився промінь на моїх долонях,
Збудив мене і дальше десь поплив.
Рижеве диво, мов розквітлий сонях,
Я жадібно долонями ловив.
Враз вітрець дмухнув – прошила тіло дрож,
Та сонце зупинилось в вишині.
З теплих променів зіткало макінтош,
Й на голі плечі кинуло мені.
2015р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587489
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Василь Надвірнянський