Під тягарем гріхів людських
Убік схилилася земля,
Втонула серед душ слизьких
І хоче все почать з нуля.
Уже хитається й скрипить
Іржава стомленая вісь,
І не вперед земля летить,
А швидко котиться униз.
І відлік часу вже назад,
І шлях вже добіга кінця,
А в наших душах маскарад -
Одні лиш маски без лиця:
Всі повні чванства і пихи,
Сховались в коконах брехні
І дивляться на всі гріхи
Крізь окуляри захисні.
Я сам, скажу, не без гріха
(Хто не грішив із нас хоч раз?),
Та в моїм серці є жага
На світ поглянуть без прикрас!
Пізнати істину просту,
Просту, але таку вагому:
Нести між люди доброту,
Та перш змінитися самому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587767
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Анатолій В.