«Героям слава» відкричали,
Запал якось поволі згас
І на Донбасі помирати
Послали і … забули нас.
Війна і є, її й немає,
Війна для нас, для всіх АТО.
Війна калічить і вбиває,
Та хто крім нас? Крім нас ніхто!
Ми цю навалу зупинили
Ціною власного життя.
А Ви хоч щось уже змінили?
Чи знову соплі і ниття?
Систему влади поміняли,
Корупцію звели до тла,
Злочинців всіх пересаджали,
Чи далі чути, - Бла, бла, бла…?
Всі про люстрацію забули,
Старі обличчя за кермом
Лиш вишиванки вже напнули,
І стало звичним нам, - Шолом!
Ті ж самі судді, прокурори,
Кругом порука кругова,
Якісь ідуть переговори,
А кожен день нова вдова…
Щодня скалічені і вбиті
І більшає сиріт та вдів,
Від обіцянок всі вже ситі,
Забули як Майдан горів…
Мабуть прийдеться нагадати,
Що дух Майдану ще не згас,
Не заставляйте автомати
На Київ розвернути нас.
Ми не для цього помирали
Щоб все лишилося без змін!
Від тих, кого самі обрали
Рішучих ждемо перемін.
Полеглих душі, кров пролита,
Нам відступити не дадуть.
І неба синь та колір жита
Навіки в вічність увійдуть!
15.06.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587842
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Мирослав Вересюк