Неначе в храм, заходимо в жнива –
У царство мудрих і простих законів –
І очі зводим на святу ікону,
Що сонцем зветься і творить дива.
Без слів, самі не знаючи того,
Ми молимось на неї підсвідомо.
Не так багато й просимо – всього,
Щоб віддалік од нас ходила втома
І зливу десь припнули небеса
Ще й спутали, бо надто норовиста.
Хай потрясає гривою над містом.
А тут – не треба. Тут лише роса
Нехай вмиває колоскові личка…
Небесну даль пронизує мольба.
А поруч, аж до обрію, хліба
В намисті із солом’яних копичок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587975
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2015
автор: Ніна Багата