Край стежини спориш,
Край стежини волошки,
По якій ми ходили із малу.
Чому серце мовчиш,
Не радієш хоч трошки,
Чому битися враз перестало.
Щодня і щоночі,
Чому плачете очі.
Чому знову ви в смутку й жалю.
Затерпаєте п’яти,
Бо Вкраїна розп’ята,
Та, яку я більше всього люблю.
Поросли спориші,
Вже на стежці душі,
І ожини чіпляють коліна.
Хоч скажи ж мені ти,
Як тобі помогти,
Чим тобі помогти Україно.
2015р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588012
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.06.2015
автор: Василь Надвірнянський