...і перш, ніж Сванн устиг зміркувати і сказати собі: "Це фраза з Вентейлевої сонати - не буду слухати її!", всі його спогади про той час, коли Одетта була закохана в нього, спогади, які аж до самої цієї миті за його волею жили невидимками у глибу його істоти, ошукані цим несподіваним променем з давньої пори любови, любови ніби воскрешеної, стрепенулися, випурхнули і, байдужі до його нинішньої недолі, нестямно заспівали забуті гімни щастя.....
М.Пруст "У пошуках....."
Знов напнутим у голосі спокоєм ти
товк удавано-легко: "..минуло!.."
І усмішку насилу в гримасу туги
все зі скрипом тиснув... Серце ж чуло,
як у здушенім волею мороці дум
наростав біль нестерпно-пекучий!
...То Кохання ще свій все леліяло сум...
Й годувало ним жаль той тягучий...
Та ось раптом мелодії фраза п"янка
так нестримно ввірвалась в свідомість!..
..Під цю музику вперше свій чар заплела...
...Вузол спогадів... Зрив в невагомість!...
І нестримним, мов вихор, потоком чуттів
розмело ті байдужості грати!...
...Ти полегшено муку блаженну зустрів:
ще горить... Ще Любов"ю вмирати....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Мар’я Гафінець