[i]Сьогодні вранці я прокинувся з думкою, що не хочу тебе…[/i] Навіщо шаленіти за жінкою, яка подібна до зухвалих грецьких богинь, коли ти лише простий селянин, який щоночі молиться за акварельним натхненням? Навіщо кохати ту, яка за сотні кілометрів леліє пергамент і чорнильне перо, замість моїх напружених плеч? Навіщо проявляти до тебе почуття, які сичать шкірою і випаровуються у атмосферу, а потім солоними краплями падають на чужі тіла й викликають алергічні почервоніння? Навіщо обожнювати твої розмріяні рухи, мов у грайливої кішки, запах волосся, міміку обличчя? Навіщо любити ту, яка носить у грудях минуле й тримає серце у залізних лещатах?
[i]І я тебе розлюбив...[/i]
[i]Цілий день я тебе не любив… [/i]Цілий день займався хатніми справами, ходив до магазину, пестив кота, малював різні ескізи. Цілий день ходив тьмяний і безтурботний, безтурботний і дико спустошений, спустошений і нещасливий, нещасливий і злий. На кого – не знаю…
[i]Весь день я ходив гордий, наче Осіріс, що розлюбив тебе… [/i]Виношував цю думку, яка рухала світлом і пульсувала у скронях, що от-от мав статися масштабний вибух. Я розлюбив тебе так наполегливо й рішуче, рішуче й сміливо, сміливо й безповоротно. Цю календарну чорну діру я пам’ятатиму й ненавидитиму ціле життя. Напівживий, напівпустий і майже мертвий, я жалкував, що розлюбив тебе…
[i]Але ввечері я знову закохався у тебе…[/i] Зцілився. Ожив. Прийшов до тями. Наполегливо й рішуче, рішуче й сміливо, сміливо й безповоротно, бо життя без тебе – це катастрофа, життя без тебе – не має сенсу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Незайманий займенник