Лиш балачки,чого нема до діла?
Де ж наша сила,чом її нема?
Минає,у війні,згоріле літо,
Настане осінь,ну а там й зима!
Ще скільки зим потрібно,мої любі,
Аби скінчилась* братня*,ця,війна,
Аби Вкраїна стала із руїни,
Тай для нас,буйним цвітом,зацвіла?
Цвіте війною-багряніє маком,
Чому в нас єдності боротися нема?
Чом так привикли у ярмі,ми,жити?
Спустошить,любі,нас усіх війна!
Пустошить влада-продає у рабство,
Цього всі прагнемо? А ну скажіть?
Деж наша правда-одне,лиш,хамство,
Так жити хочете?-тоді живіть!
Забудьте,хто ви,та з якого роду,
У Бога ласки не моліть,
Він не прийде,таким,на допомогу,
Не любите Вкраїну-в іншу йдіть!
Сини лягли смертями на Майдані!
Лягають дальше за негідь,
Не хочете любити Україну,
Залиште-та в чужую йдіть!
Бо можна говорити нескінченно,
Задумайтесь,тай щось уже робіть,
Рятуйте душу,ви,свою нікчемну,
Бо трохи часу ще-й її уб*ють!
Вбивають! Із життя ідуть найкращі,
Найкращі дочки України і сини!
Невже лишень за ті,пусті,балачки,
Загинуть мусіли,вони!
Картать неварто,бо ніхто не чує,
Лиш чують в небі душі-Янголи,
Опам*ятаймось,діти України!
А ні-з*їдять,нас,чорні ворони!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2015
автор: Леся Утриско