У чарівну літню пору,
Коли сонце аж горить,
Буйним цвітом, серед двору
Липа з вітром гомонить.
Віти тягнуться, мов руки,
Зеленим листям граючи.
Про всі зустрічі й розлуки
Нам повідай, не мовчи.
Розкажи: хто в твоїй тіні
Набирався сили й чар
І в солодкому тремтінні
Пив кохання, мов нектар?
Хто журився під тобою,
Що гіркої долі взнав
Та солоною сльозою
Тебе в спеку напував?
Розкажи нам, наречено,
Шелест вилий у слова:
Що тобі, доволі чемно,
Вітер з півдня навіва?
Ні до чого їй розмови
Й зовсім не до балачок,
Бо прийшла пора чудових,
Медоносних квіточок.
В запашному надвечір'ї
Лиш бджолиний рій гуде...
Як у рідному подвір'ї -
Кращих лип нема ніде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Леонід Федорів