Розпечена земля… Ступити годі,
А сонце вогняне, пече безперестанку…
Одні радіють сонячній погоді,
А інші прагнуть дощового ранку.
Трава згоряє, сохне полуниця,
Лише полин виблискує яскраво,
Штанів не видно – шорти і спідниці
І одяг цей одягнутий по праву.
Але це ж літо і тепла доволі,
Пора суниці, вишень і ожини,
Пора врожаю, що жовтіє в полі,
Пора вдягати світлу одежину…
А дощ у Бога попросити треба,
Щоб ми пишались щедрим урожаєм,
Від хмар-фіранок потемніє небо,
Проллється дощ , ми пісню заспіваєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588176
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Віталій Назарук