Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
За колючі дроти, та за частоколи,
Тебе заганяли москалі – монголи.
Було тебе бито, спутано у путо,
Що би твою мову було по забуто.
Вибивали з тебе волю і свободу,
Щоб забув дорогу ти до свого роду.
Думав лютий ворог, що тобі не жити,
Що вже рідну землю ти забув любити.
Було тобі гірко, і боліли рани,
А в стороні рідній плакали тумани.
Як боліло серце в грудях від утоми,
Повік не забути – нагадає спомин.
Все що було доти, все що було після,
За колючим дротом не стихала пісня.
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
Рідний мій народе, Україно рідна,
Більше у неволі жити ти не згідна.
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588199
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Василь Надвірнянський