Я на кордонах власних почуттів
Поставив вежі.
За ними завше, нині - й поготів
Так важко встежить!
Здавалось би – чому уже палать? –
Весняні лишки…
Вони ж про це не хочуть навіть знать,
Не просять знижки.
І рвуть вуздечки коні вороні,
З розгону – в безвість.
Немовби що пороблено мені,
Мов нетверезий.
Тому прошу-благаю вартових,
Отих – на вежах:
Вартуйте пильно, поки я живий –
Боюсь пожежі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2015
автор: stawitscky