І серед літа може впасти сніг,
І серед літа можуть вдарити морози.
Мою любов промінчик сонця не зберіг
Й перетворились на сніжинки сльози.
Ні болі, ні емоцій, ні образ,
Лиш в серці лід - імунітет на зраду,
Усе пройшло, забувся навіть час,
Коли блукали вдвох під зорепадом.
Серед зими нам яблуні цвіли,
Й до долу осипались білим цвітом...
Якими ми щасливими були!
Напевне, найщасливіші у світі.
Сьогодні ж літо, та в душі зима
І раптом сніг із голубого неба
І не буває пізно, завсім ні.
Буває, просто...
Просто вже не треба.
17.06. 15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2015
автор: іванесса