(прощання з минулим?)
** як нам «бажали люди щастя»...
Повінчавши навік з моїм болем обман і брехню,
ти повірила і прийняла від людей кожне слово –
так нещастю добавимо знову сліпого вогню.
– Та згадай же, як нам заспівати вдалось колискову!..
** я не зраджу минуле…
А я з минулим залишився сам-на-сам,
а ти майбутнє вже фатою приміряєш –
ти з ним сьогодні моє серце забираєш.
– Але минуле я нізащо не віддам!
** по рахунках я сплачу, але не вертайся!..
… І коли ти розтанула в сірім холоднім тумані,
раптом сум і печаль вийшли повінню із берегів.
Не сказала мені ані слова на нашім прощанні.
– Скільки серцю несплачених ти залишала боргів!
** на твоє вертання
Вітер часу зітре із минулого біль і образи,
і залишаться з нами тепло, і ця тиша, й любов –
не сполохай її, нам не треба розмов цього разу,
пригорнись, обніми і цілуй! – Нам не треба розмов!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588250
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Касьян Благоєв