А діти невинні, що мати п'яничка,
І батько від цього далеко не втік,
Дітей наклепати - шкідлива то звичка,
Але не для щастя розваги і втіх.
Котилась у чарку провинна душа,
Горілка солодка, так схожа на мед,
Обоє гужбанять, а час поспіша,
У пузі дитятко іще одне б'є.
Те падло знов сім'я у неї злило,
І місяців шість те маленьке чекати,
І горе, і радість взяло залило,
А більшого щастя ніколи не мати.
Зажухані діти сидять по кутках,
Вони вже очікують звичную драму,
Щоб завтра сусідці страшне розказать:
Що тато до крові знов бив їхню маму.
А діти невинні, красиві, нежданні,
Голодні, обідрані, ждуть порятунку,
У них на очах на старому дивані
Зв'ясовують тато і мама стосунки.
Залякані діти давно дитбудинком,
Її материнства лишають словами.
І знов під реберце залізла дитинка.
Ніхто не замінить ніколи вам маму!
27. 03. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588288
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.06.2015
автор: Віктор Остроух