Війна змиває пам’яті сліди,
А щастя змиває сліди крові.
Уже не знаю я іти куди.
Втомилась я від їхньої любові.
Там смерть, там влада, там насилля,
Чого вони чекають від життя?
Я віддала їм всі свої зусилля.
Від них чекала визнання?
Обманута, покинута, безсила
Спинилася на перехресті мрій.
В нікуди вже іти мені несила
І жити знову серед тих повій.
Надіятися, плакати, страждати –
Все, досить фальшу і брехні.
Мене також колись родила мати
І спогади у мене не легкі.
У мене також серце не із льоду,
Я також маю сильні почуття.
У мене щиріші, ніж у них сльози,
І цікавіше, ніж у них життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588291
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Ксенія Валері