мрійникам вирок: вони самотні
тож наразі одного прошу-
не виміняй океан на калюжу
аби не довелось
з її душі зішкрібати іржу
присягаюся що заховала
почуття до кишені жадібно
подалі від людей
на жаль не щастить біда-
у дірках горезвісний карман
нещадно спогадів біль його роз’їда
мрійникам вирок: вони серцем заслаблі
моя серце кволе навряд чи дотягне
а ти все грізний докоряєш
що воно повинне заливатися кров’ю
і пульс не дивлячись ні на що
артеріями венами шалено
її розганяти, розганяти
мрійникам вирок
і його я свідомо приймаю
тож зважуюсь ще на крок
і розчинившись в захмарних замках
зникаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588319
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Анна Крисальна