На десятому поверсі лиха
Пересушено, буцім траву,
Зо дві пригоршні променів сміху
І лінійку, од часу криву.
Покоробилась суть міліметрів,
Як одміряти правди куцак?
Квилить розум в осудливих нетрях,
Упріває хирлявий батрак.
Не під силу йому осягнути
Величини й природу смертей
На Майдані, Донбасі і Крутах,
Що піарять натуру властей.
На десятому поверсі втрати
Проржавіла емоцій труба
Божий майстер не вміє з’єднати –
Наша віра для цього слаба.
Й заливає солоним усюди,
А на солі ніщо не зійде.
Пропадаємо, ніби в Бермудах,
Покоління старців молоде.
На десятому поверсі голо,
Вже й лінійка згубилася вкрай,
Наші мірки дурня поборола
І на волю у нас не врожай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588369
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Нея