На землю вечір синьогривий
Впустив росисті поводи.
Солодку втому й запах жнива
Несе з роботи бригадир.
Молодичок дорогу світить,
За день нагріту, ніби піч.
І колоски, неначе діти,
Йому рівняються до пліч.
Йде син землі високочолий
Крізь лан, мов крізь любов саму.
Віч-на-віч бути з рідним полем
Не соромно йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588414
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Ніна Багата