***

Вона  ще  не  знала  всіх  наслідків  тої  весни,
Що  так  плідно  Блідою  поганкою  вродить,
Як  віддано  й  вперто  ти  якір  чужий  не  тягни,
Він  рано  чи  пізно  тебе  у  водоймі  потопить.

А  знаєш,  таких  нас  на  дні  вже  достатньо  багато,
Тут  добре,  по-своєму,  тільки  не  звично  у  тиші,
Нема  куди  бігти  щоранку  й  завжди  не  встигати,
Таргани  не  їдять  твій  сніданок,  не  бігають  миші.

Не  ходить  метро,  і  не  треба  купляти  жетони,
Тут  не  міряють  відстань  і  час  у  зеленій  валюті,
На  стіни  ніхто  не  повісить  Марії  святої  ікону,
І  без  ідолів  добре  живется  в  підводній  каюті.

Тут  немає  чужих  кольорів  для  спільної  гри,
На  шаговій  дошці  присутні  лиш  білі  фігури,
Що  ходять  встановлено  черзі  -  оди  через  три,
І  кожен  їх  зроблений  хід  це  нова  процедура.

Ти  голку  засовуй  все  глибше  у  випуклі  вени,
Це  вбивство  ніхто  ж  не  розгляне  як  злочин,
Скільки  свідомих  гравц́́́́́ів  вже  забрали  з  арени?
Шановні,  це  та  ж  сама  гра,  змінився  лиш  почерк!


́́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2015
автор: Юлія Похолюк