Тіло твоє – срібна блискавка синьої ночі,
І поміж нами іскриться вольтова дуга.
Наше єднання – великий і пристрасний зодчий
Світу дзвінкого, що раєм на душу ляга.
В ложі з тобою немає покути й на грама.
Може і грішний, та тільки не бачу гріха.
В цьому житті то була б найпекучіша драма –
Щоб не судилось зустріти тебе й покохать.
Тому вклоняюсь прабатьку своєму – Адаму,
Вірності цноту на ложе вогненне кладу.
Милу кохати не гріх в найсвятішому храмі,
Якщо повінчані Господом тіло і дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588574
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.06.2015
автор: stawitscky