Зустрічає пасажирів на столичному вокзалі
Напідпитку вже о п’ятій в камуфляжі чоловік.
Не соромлячись, тормосить напівсплячих в темній залі:
«Я поранений на сході! Я герой – ваш захисник!»
Стукіт милиці, як постріл, проникає у свідомість,
Жаль замінює відраза: як він може? От же гад!
Я роки вже його знаю. Інвалід, та мав би совість!
Без ноги, бо втрапив п’яний він під потяг, не під «Град»!
Бабця зморщена з хустинки дістає зім’яті гривні:
«Ось, синочку, скільки маю… Бережи тебе Господь!»
Наші люди милосердні, добрі, щирі та наївні:
«Сам-один живеш? Адресу запиши мою, приходь!»
Витирає нишком очі. «Наш Славуньо у полоні.
Обіцяють поміняти, – плаче бабця. – Дав би Бог!»
Та «герой» уже не чує: є на пляшку «Оболоні»!
На горілку також вділить черговий добренький «лох».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588616
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.06.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)