Ліженько стелила
Віршосондумками.
Так тебе любила!
Поцілуночками
Заповнила небо
До самого краю.
Що мені більш треба?
Тільки ти. Гадаю,
Що соньдрімдрімота
Впаде в наше ліжко.
Крізь наші ворота
Просувалось літо.
Всіх обцілувала
І пообнімала.
Вірші розкладала
В торби і чекала,
Щоби насіяли
Їх в саменькі зорі.
Щоби позривали
Як квітоньки вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2015
автор: Джаннет Даклін