Твій час минав і змінював міста ,
колишнє руйнував безжально ,
лиш тільки те , що сховано в серцях ,
було , немов Грааль недоторканним .
Змивав з піску всі креслення твої ,
накочував прибоєм невмолимо ,
і тільки те , що пам'ять берегла ,
як істина було несокрушимим .
Твоє єство , ... тим , хто є ти , хто я -
найвища суть світобудови ...
І лиш у повноті своїй ... душа твоя ....
в безмежності віків ... передісторія .
20.06.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588867
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2015
автор: Іванюк Ірина