(очі в очі...)
** грала скрипка, щастя обіцяла…
Я побоюся глянуть в очі… Ах, як жаль:
Вже вкотре бачу смутку ніч, німу печаль
В твоїх очах! Я обіцяв їм дні казкові
І як щасливими зроблю. – Журби скрипаль!..
** сенсу нема у вертаннях. – а серцю все мариться свято!
Даремно так легко тебе відпускав я на волю.
Дарма розбивали ту чашу кохання, дарма! –
Нема вороття! І шляхів у вчорашнє нема.
І відблиск кохання останній – в очах мого болю…
** після зради моєї…
Росою щастя забринить сльоза,
Така гірка, від каяття німого,
Коли приймеш таїну вчинку мого
І скажеш: «Так! Не пам’ятаю зла…»
*
Росою счастья упадет слеза,
Твоя слеза, горчившая так долго,
Когда ты приподнимешь тайны полог,
Обняв, шепнешь: «Да! Я не помню зла…»
** дарувало житя – й забирало: то втіху, то сльози…
(зі сповідей-зінань її...)
«Що ж, нехай я обманута долею, навчена зрадою –
Так написано тим в книгах доль, хто шукав щастя в ствіті й кохав –
Я спокійна, Всевишній, щаслива – мені Ти розрадою
Дав дітей і онуків тепло, і як втіху – кохання послав».
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2015
автор: Касьян Благоєв