Важко кохати розумну жінку.
Легко кохати розумну жінку.
Є трохи присуду кожному вчинку...
Є трохи струсу у поєдинку...
Люба, до речі, я ж давно здався.
Із потрохами, з нутром і без тями.
Так що командуй - чьотко і прямо.
Чи я колись від цього ухилявся?
Ні, ти до чогось поволі підводиш.
Ти все потрохи на щось натякаєш...
Смикаєш мої мотузки по черзі...
Чого ти прагнеш? Для чого це робиш?
Я, як ведеться, збагну через місяць.
Чи через тиждень, якщо вже край.
Ти тільки, люба, з мене не смійся.
Ні, краще смійся, та тільки не плакай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2015
автор: Yurko Okhapkin