Мою любов трима в пелюстці сонях.
Вона в струмку гірському жебонить.
Її пестують Всесвіту долоні,
Вона полонить простір і п’янить.
Сочиться з уст небесного безміру
У сплаві сонця, радості і мрій,
Така висока, мов верхи Паміру,
Така шумлива, як бджолиний рій.
Це почуття я пронесу на крилах
Свободи, віри, вірності, краси
Із посмішкою літнього Ярила,
З криштальністю ранкової роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)