Знову зламані…

[quote]«-    Ти  ангел.
   -  Де  мої  крила?
   -  Я  твої  крила.
   -  І  куди  ми  полетимо?
   -  Куди  хочеш.
   -  Далеко-далеко  над  морем…»
Із  особистої  бесіди
[/quote]

Літаючи  над  вечірнім  морем,
Вдихаючи  його  солений  аромат,
Насолоджуючись  диханням  вітру,
Раптово  пронизаний  болем,
Таким  знайомим  болем  утрат,
Побачив  на  обрії  титри,
Фінальні  рядки  з  кінофільму  про  нас.
Потоками  крові  залитий,
Безжально  словами  убитий,
Втрачаючи  світу  палітру,
В  очах  вогник  раптово  погас.
І  вже  торкаюся  вустами  хвиль,
Безкрилий  янгол,  наче  фрегат,
На  темній  поверхні  у  штиль
Приймаю  у  корпус  фугас.
Отих  два  страшних  слова,
Мов  грому  розкат:
«-  Забудь  мене».
Байдуже,  що  скажуть  люди,
Хто  мав  крила  небо  не  забуде.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2015
автор: Apis