КАРА
Я - українець. Знаю, це мій гріх,
Бо я імперського образив бога,
Прогнав його із просторів моїх,
За це мене чекає кара строга.
Від предків я успадкував знання,
Що за жадання волі і держави
Нам серце вижиратиме щодня
Літаюче створіння зла двоглаве.
І кров моя чорніє на снігу,
Дзьобами в серце б'є мене почвара,
Та я живу! Мені дає снагу
Неправедна, та духотворча кара.
Дмитро Павличко
4.ХІ.2006
Я- українець теж, не бачу я гріха…
Боги імперські - їх було багато…
Моя душа до них завжди глуха,
А нинішнього «бога» бачу катом.
Ми клали голови в імперській далині,
За той союз, що «нерушимий» звали,
Вийшли із нього, знову на війні,
Братів із роду не дорахувались…
І нині кров по цілому степу,
Рве тіло знов стерв’ятник двоголовий,
І ллє на рани не бальзам – ропу,
Божок імперський – «карлик безголовий».
Я тут живу і це моя земля,
Стерв’ятникам уже не місце в домі,
Дамо ми відсіч ворогам з кремля
І тому «ла-ла-ла» - стерв’ятнику отому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589201
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: Віталій Назарук